1Коли побачиш теля свого брата чи його вівцю, що блукає по дорозі, — не оминай їх; неодмінно поверни їх своєму братові. 2Якщо ж твій брат не житиме близько від тебе, і ти не знатимеш його, то приведи їх до свого дому, і нехай вони будуть з тобою, доки твій брат не шукатиме їх, — і тоді віддаси їх йому. 3Так учиниш з його ослом, так учиниш з його одягом і так учиниш з будь-якою загубленою річчю свого брата, яку б він не загубив, і яку б ти не знайшов: не можеш оминути їх. 4Не дивися байдуже на осла свого брата чи його теля, що впали на дорозі, не оминай їх, — неодмінно підніми їх разом із ним. 5Хай на жінці не буде чоловічої речі, а чоловік хай не одягає жіночого одягу, бо кожний, хто чинить таке, є огидним для Господа, твого Бога. 6Якщо в дорозі натрапиш перед своїм обличчям на пташине гніздо, чи то на якомусь дереві, чи то на землі, з пташенятами чи з яйцями, і мати сидітиме на пташенятах чи на яйцях, то не забирай матері разом з малятами. 7Матір обов’язково відпустиш, а малят можеш забрати собі, — щоб тобі було добре, і щоб ти був довголітнім. 8Якщо збудуєш новий дім, то зроби на своєму даху поруччя, — і так ти не скоїш у своєму домі вбивства, якщо хтось упаде з нього. 9Не засівай свого виноградника різним насінням, щоб не стали посвячені і врожай, і разом з урожаєм твого виноградника насіння, яке ти посієш. 10Не ори волом та ослом укупі. 11Не одягайся в одяг з мішаного прядива з вовни та льону разом. 12На чотирьох краях свого одягу, в який ти одягаєшся, зроби собі китиці. 13Якщо хтось візьме дружину, співжитиме з нею та зненавидить її, 14наговорить на неї наклепницьких слів, пустить про неї погану славу та скаже: Я взяв цю жінку та, зблизившись з нею, не знайшов у неї ознак дівоцтва, — 15то нехай батько й мати дівчини, взявши ознаки дівоцтва дівчини, винесуть їх до старійшин, до брами, 16й нехай батько дівчини скаже старійшинам: Я віддав цю свою дочку тому чоловікові за дружину, а він, зненавидівши її, 17тепер сам наговорює на неї наклепницькі слова, кажучи: Я не знайшов у твоєї дочки ознак дівоцтва, — але ось ознаки дівоцтва моєї дочки! — і розгорнуть перед старійшинами міста одяг. 18Тоді старійшини того міста візьмуть цього чоловіка й покарають його, 19стягнуть з нього сто сиклів і віддадуть їх батькові дівчини за те, що він пустив погану славу про ізраїльську дівчину, а вона буде його дружиною, і він більше ніколи не зможе її прогнати. 20Якщо ж те слово справдиться, і ознаки дівоцтва дівчини не будуть знайдені, 21то нехай ту дівчину приведуть до дверей її батька, і мешканці міста поб’ють її камінням, і вона помре за те, що скоїла безумство в Ізраїлі, чинячи розпусту в домі свого батька, — і так викорениш зло з-посеред вас самих. 22Якщо буде спійманий якийсь чоловік, який спатиме з жінкою, одруженою з іншим чоловіком, то вбийте обох: чоловіка, який спав з тією жінкою, і ту жінку, — і так викорениш зло з Ізраїлю. 23Якщо якась незаймана дівчина буде заручена із чоловіком, і якийсь інший чоловік, зустрівши її в місті, переспить із нею, 24то виведіть обох до брами їхнього міста, і нехай вони будуть побиті камінням та помруть: дівчина — тому що не кричала в місті, а чоловік — тому що збезчестив жінку ближнього, — і так викорениш зло з-посеред вас самих. 25Якщо ж якийсь чоловік зустріне заручену дівчину в полі й насильно переспить із нею, то вбийте тільки чоловіка, який спав з нею, 26а дівчині не чиніть нічого. Дівчина не має смертного гріха, бо це те ж саме, наче якийсь чоловік напав би на ближнього й убив його душу. 27Адже він зустрів її в полі, і заручена дівчина кричала, та не було кому допомогти їй. 28Якщо хтось зустріне незайману дівчину, яка ні з ким не заручена, насильно переспить з нею й буде спійманий на цьому, 29то нехай чоловік, який переспав із нею, віддасть батькові дівчини п’ятдесят дідрахм срібла, і вона буде його дружиною, тому що він збезчестив її, — і він більше ніколи не зможе її прогнати.
