1І сказав Ахітофел Авесаломові: Виберу собі дванадцять тисяч мужів, устану й поженуся за Давидом уночі. 2І нападемо на нього, а він буде змучений і ослаблений руками, налякаю його, і втече весь народ, який з ним, і вб’ю самого царя, 3поверну весь народ до тебе, — так, як наречена повертається до свого чоловіка. Ти шукаєш тільки душі одного чоловіка, а всьому народові буде мир! 4І слово було правильне в очах Авесалома і в очах усіх старійшин Ізраїля.
5І сказав Авесалом: Покличте і Хусія, арахійця, почуємо і його, що на його устах. 6І ввійшов Хусій до Авесалома, і заговорив Авесалом до нього, мовлячи: Ось таким чином сказав Ахітофел. Чи вчинимо за його словом, чи ні, ти скажи! 7І промовив Хусій до Авесалома: Недобра ця рада, яку цього разу порадив Ахітофел. 8І сказав Хусій: Ти знаєш свого батька і його мужів, що вони є дуже сильними, і своєю душею вони — наче бездітна ведмедиця в полі й наче дика свиня на рівнині! Твій батько — військовий муж, і не дасть послаблення народові. 9Бо ось він тепер сховався на одній з вершин, що в одному з місць. І буде, коли нападе на них на початку, і почує той, хто слухає, скаже: Сталося побиття в народі, який за Авесаломом. 10І навіть якщо це богатир, в якого серце, — наче серце лева, то він все одно втратить відвагу, бо весь Ізраїль знає, що твій батько дужий, і ті, хто з ним, — богатирі. 11Тож я таки раджу ось так: Нехай весь Ізраїль неодмінно збереться до тебе, — від Дана і аж до Вирсавії, численністю, наче пісок, що біля моря, і ти особисто йтимеш посеред них, 12і прийдемо до нього в одне з місць, де там його знайдемо, і отаборимося проти нього, — як спадає роса на землю, — і жодного не залишимо в нього і серед мужів, які з ним! 13Якщо забереться до міста, то весь Ізраїль візьме шнури проти того міста і затягнемо його аж до потоку, щоб там не залишилось ані каменя! 14І сказав Авесалом і кожний чоловік Ізраїля: Добра порада Хусія, арахійця, краща, ніж порада Ахітофела. А Господь доручив знищити добру пораду Ахітофела, щоб Господь навів усе зло на Авесалома.
15І промовив Хусій, син Арахія, до священиків Садока і Авіятара: Так і так порадив Ахітофел Авесаломові та старійшинам Ізраїля, а так і так я порадив. 16Тепер пошліть швидко і сповістіть Давидові, кажучи: Не залишайся вночі в пустелі в Аравоті й поспіши перейти, аби часом хто не знищив царя і весь народ, який з ним! 17А Йонатан і Ахімаас стояли біля джерела Роґила, тож служниця пішла і сповістила їм. Вони ж пішли і сповістили цареві Давидові, оскільки вони самі не можуть показатися, ні ввійти в місто. 18Та їх побачив слуга і сповістив Авесаломові, тож вони обидва швидко пішли і зайшли в дім одного чоловіка у Ваурімі, а в нього — криниця на подвір’ї, і вони спустилися туди. 19А жінка взяла, поклала кришку на отворі криниці й сушила на ньому зерно, і ніхто не дізнався про справу. 20І прийшли слуги Авесалома до жінки в дім, і запитали: Де Ахімаас і Йонатан? А жінка відповіла їм: Вони перейшли трохи далізвідси, за воду. Ті пошукали, але не знайшли, і повернулися в Єрусалим.
21Сталося ж, коли вони пішли, то юнаки вилізли з криниці, пішли і сповістили царю Давидові, говорячи до Давида: Підіймайтеся і швидко перейдіть воду, бо так і так порадив про вас Ахітофел! 22І піднявся Давид і весь народ, який з ним, і вони перейшли Йордан перш ніж розвиднілося зранку, до одного, не залишилося нікого, хто не перейшов Йордан.
23Ахітофел побачив, що не сталося за його порадою, засідлав свого осла, піднявся і попрямував до свого дому, у своє місто, зробив заповіт своїй сім’ї і повісився. Він помер, і його поховали в гробниці його батька.
24А тим часом Давид перейшов до Манаїма, і Авесалом перейшов Йордан, він сам і кожний чоловік Ізраїля з ним. 25На місце Йоава над військом Авесалом поставив Амессая. Амессай — син чоловіка, ім’я якого Йотор, ізраїльтянин, він увійшов до Авіґеї, дочки Нааса, сестри Саруї, матері Йоава. 26Авесалом і весь Ізраїль отаборилися в землі Ґалаад.
27І сталося, коли Давид прийшов до Манаїма, Уесвій, син Нааса з Раввата, із синів Аммона, і Махір, син Аміла з Лодавара, і Верзеллі, ґалаадець, з Роґелліма 28принесли десять постель і подвійних килимів, десять казанів, глиняний посуд, пшеницю, ячмінь, борошно, ячмінну крупу, квасолю, сочевицю, 29мед, масло, вівці й буйволиний сир, і винесли Давидові та народові, який з ним, їсти, бо сказали: Народ голодний, ослаблений і спраглий в пустелі.
