1І сталося в ті дні, і збираються филистимці у своїх таборах, щоб вийти воювати проти Ізраїля. І промовив Анхус до Давида: Мусиш знати, що ти і твої мужі вийдете зі мною на війну. 2І сказав Давид Анхусові: Отже, тепер пізнаєш, що вчинить твій раб. А Анхус сказав Давидові: Так, я тебе поставлю начальником охорони на всі дні.
3Помер Самуїл, і оплакував його весь Ізраїль, і хоронять його в Арматаїмі, його місті. А Саул позбувся чаклунів і ворожбитів із землі. 4І збираються филистимці, і приходять, і отаборюються в Сомані. Саул же збирає кожного ізраїльського мужа, і вони отаборюються в Ґелвує. 5І побачив Саул табір филистимців, і перелякався, — його серце дуже злякалося. 6І випитував Саул у Господа, та Господь не відповів йому в снах чи в об’явленнях, чи через пророків. 7І сказав Саул своїм слугам: Пошукайте мені жінку-ворожбитку, і піду до неї, і запитаю через неї. Та його слуги відповіли йому: Ось жінка-ворожбитка в Аендорі! 8І скрився Саул, і одягнувся в інший одяг, і йде сам, і два мужі з ним, і приходять вночі до жінки. І він сказав їй: Поворожи ж мені чаклуванням і приведи мені того, кого лиш вкажу тобі! 9А жінка йому відповіла: Ось ти знаєш, що вчинив Саул, як вигубив чаклунів і ворожбитів із землі. Тож навіщо ти ловиш мою душу, щоб її вбити? 10Та Саул поклявся їй, кажучи: Нехай живе Господь і буде Свідком, якщо спіткає тебе зло за це діло! 11І жінка сказала: Кого тобі приведу? А він відказав: Приведи мені Самуїла.
12І побачила жінка Самуїла, та й закричала великим голосом. І вигукнула жінка до Саула: Навіщо ти мене обманув? Ти ж Саул! 13А цар сказав їй: Не бійся, скажи, кого ти побачила! А вона сказала йому: Я побачила богів, які виходили із землі. 14І сказав їй: Що ти побачила? А та відповіла йому: Випрямленого чоловіка, який виходить із землі, і він одягнений у подвійний одяг. І пізнав Саул, що це Самуїл, і він схилив своє лице до землі, і поклонився йому.
15Самуїл же сказав: Навіщо ти мене потурбував, щоб я прийшов? А Саул відповів: Я сильно пригнічений, і филистимці воюють проти мене, а Бог від мене відступив і мене більше не вислухав ні через пророків, ні в снах. Тож тепер я тебе покликав, щоб пізнати, що чинити. 16І сказав Самуїл: Навіщо ти мене питаєш? Та ж Господь відступив від тебе і є з твоїм ближнім! 17І Господь тобі вчинив так, як сказав через мене. Тож Господь вирве твоє царство з твоєї руки і дасть його твоєму ближньому — Давидові. 18Тому що ти не послухався голосу Господа і не вчинив гнів Його люті на Амалика, через це вчинив тобі це Господь у цей день. 19І Господь видасть Ізраїля разом із тобою в руки филистимців. Тож вранці ти і твої сини поляжуть разом з тобою, і ізраїльський табір Господь віддасть в руки филистимців.
20І Саул, який стояв, відразу жахнувся і впав на землю, — він дуже налякався слів Самуїла. І в ньому не було більше сили, бо не їв хліба цілий день і цілу ту ніч. 21А жінка підійшла до Саула і побачила, що він дуже замішався. Тож вона сказала йому: Ось твоя рабиня послухала твого голосу, і я поклала мою душу в мою руку, і я почула слова, які ти мені сказав. 22А тепер прислухайся до голосу своєї рабині, — я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з’їси, і буде в тобі сила, бо підеш в дорогу. 23Та він не забажав їсти. І змушували його слуги його і жінка, і він послухався їхнього голосу, і встав із землі, і сів на стілець. 24І була в жінки в домі годована телиця, тож вона поквапилася і заколола її. І взяла муку, і замісила, і спекла опрісноків. 25І принесла перед Саула та перед його слуг, — і вони попоїли. І тієї ночі вони встали, і відійшли.
