1 Самуїла 18

₆Назустріч Давидові з усіх міст Ізраїля вийшли танцюристки з тимпанами, з радістю і з гуслами, ₇і жінки почали. Вони виголошували: Саул побив свої тисячі, а Давид свої десятки тисяч! ₈І поганою видалася ця справа в очах Саула через ці слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали лише тисячі! ₉І від того дня й надалі Саул почав косо дивитися на Давида.

₁₂У Саула появився страх перед Давидом, ₁₃і він відсторонив його від себе, і поставив його собі тисяцьким, і той виходив і входив перед народом. ₁₄Давид був розумним в усіх своїх дорогах, і Господь був з ним. ₁₅І побачив Саул, що він дуже розумний, і остерігався його присутності. ₁₆А весь Ізраїль та Юда полюбили Давида, бо він виходив і входив перед народом.

₂₀І сталося, що Мелхола, дочка Саула, полюбила Давида, і сповістили Саулові, і це було угодним в його очах. ₂₁І сказав Саул: Дам її йому, і буде йому на спотикання. На Саулові була рука филистимців.

₂₂Саул дав вказівку всім своїм, кажучи: Ви таємно заговоріть з Давидом, кажучи: Ось цар до тебе прихильний, і всі його слуги тебе люблять, тож ти стань зятем царя! ₂₃І слуги Саула промовили ці слова до вух Давида, та Давид сказав: Хіба у ваших очах це легка справа стати зятем царя? Я ж — чоловік нешляхетного роду і не славний. ₂₄А слуги Саула сповістили йому згідно із цими словами, які сказав Давид. ₂₅Саул же сказав: Так перекажете Давидові: Цар не бажає дару, але хіба сто крайніх плотей филистимців, щоб помститися на ворогах царя! Саул думав таким чином віддати його в руки филистимців. ₂₆І слуги Саула сповіщають ці слова Давидові, і справа була угодною в очах Давида, щоб стати зятем царя. ₂₇І Давид піднявся, і він та його мужі пішли і побили сто мужів з филистимців, і він приніс їхні крайні плоті цареві й став зятем царя, і йому дали дочку Мелхолу — йому за жінку.

₂₈І побачив Саул, що Господь з Давидом, і весь Ізраїль полюбив його, ₂₉і продовжував косо дивитися на Давида.