1Бо Твій нетлінний дух є в усіх. 2Тому тих, що впадуть, Ти коротко картаєш і, згадуючи те, у чому грішать, наставляєш, щоб, відкинувши зло, повірили Тобі, Господи. 3Бо і давніх мешканців святої Твоєї землі 4Ти зненавидів, тому що вони чинили дуже ганебне: діла ворожбитства, нечестиві обряди, 5немилосердні вбивства дітей і свято споживання людського тіла та крові посеред священних свят. 6Тож батьків-убивць безпомічних душ Ти забажав вигубити руками наших батьків, 7щоби гідне переселення Божих рабів сприйняла та земля, що в Тебе з усього найцінніша.
8Але й цих, як людей, Ти пощадив, і послав оси передвісників Твого війська, щоб їх помалу вигубили. 9Не тому що Ти є безсилим у бою праведним чи страшним звірам підпорядкувати безбожних, чи страшним словом вигубити по одному. 10А здійснюючи суд потрохи, Ти давав місце для покаяння, не без знання, що їхній рід — поганий, і їхнє зло — вроджене, і що навіки не зміниться їхній задум. 11Бо насіння було прокляте від початку, і не з пошани до когось Ти давав прощення за те, у чому згрішили. 12Бо хто скаже: Що Ти зробив? Чи хто протиставлятиметься Твоєму судові? Хто ж Тебе звинуватить за винищені народи, які Ти створив? Або хто вийде напроти Тебе, як месник, за безбожних людей?
13Адже немає Бога, крім Тебе, Який за все дбає, щоб Ти показав, що Ти не без правди судив, — 14ні цар чи тиран не зможе Тобі протистояти за тих, кого Ти покарав. 15А будучи праведним, Ти все праведно чиниш, вважаючи чужим Твоїй силі засудити на кару того, хто не заслужив. 16Адже Твоя сила — початок праведності, і те, що Ти всіма володієш, чинить, щоб Ти всіх щадив. 17Бо Ти показуєш силу тому, хто не вірить у повноту сили, і тим, які знають, доводиш сміливість. 18Ти ж, володіючи силою, судиш із рівновагою і з великою пощадою про нас дбаєш. Бо Тобі властивим є могти, коли хочеш. 19А ти навчив Твій народ через ці діла, що треба, аби праведний був чоловіколюбним, і Ти вкладав у Своїх синів добру надію, що даєш покаяння за погрішності. 20Бо коли Ти так покарав ворогів Твоїх рабів і тих, що заслужили на смерть, даючи часи, місце витверезіння і прощення, в яких змінять злобу, 21то з яким дбанням Ти судив Твоїх синів, батькам яких Ти дав клятви і завіти, обітниці добра?
22Отже, напоумляючи нас, Ти бичуєш наших ворогів десятками тисяч більше, щоб ми, судячи, переймалися Твоєю добротою, а будучи суджені, щоб ми очікували милосердя. 23Тому і тих, які неправедно жили в безумності життя, Ти мучив власними мерзотами. 24Адже вони далеко заблукали блуканням доріг, мавши за богів те, що й між живими є, безчесне між соромним, бувши обмануті, наче безумні немовлята. 25Через це, як безсловесним рабам, Ти послав суд на висміювання. 26Вони ж, не сприйнявши напоумлення іграшками кари, випробують належний суд Божий. 27Бо те, чим вони, терплячи, були невдоволені, за цих, яких вважали за богів, ними мучені, знаючи Того, Якого давно відрікалися знати, пізнали правдивого Бога. Тому й на них надійшов кінець осудження.
