1І Товит покликав свого сина Товію, і сказав йому: Гляди, дитино, заплати чоловікові, що пішов з тобою, і йому треба додати. 2І він сказав йому: Батьку, не бороню дати йому половину з того, що я приніс, 3бо він привів мене здоровим до тебе і оздоровив мою жінку, приніс моє срібло і оздоровив тебе так само. 4І сказав старець. Належиться йому. 5І він покликав ангела, і сказав йому: Візьми половину всього, що ви принесли.
6Тоді той, таємно покликавши обох, сказав їм: Благословіть Бога і Йому визнавайтеся, і дайте велич Йому, і прославляйте перед усіма живими за те, що Він зробив з вами. Добре благословляти Бога і оспівувати Його Ім’я, об’являючи з пошаною слова Божих діл, і не вагайтеся визнаватися Йому. 7Добре приховувати таємницю царя, а Божі діла об’являти — славно. Добро чиніть, і зло не захопить вас. 8Доброю є молитва з постом, милостинею і справедливістю. Краще мало зі справедливістю, ніж багато з неправедністю. Краще чинити милостиню, ніж збирати золото. 9Адже милостиня спасає від смерті, і вона очищає всякий гріх. Ті, що роблять милостині та справедливості, сповняться життя. 10А ті, що грішать, є ворогами власного життя.
11Не скрию від вас жодного слова. Я сказав: Добре приховувати таємницю царя, а Божі діла об’являти — славно. 12І тепер, коли молився ти і твоя невістка Сарра, я заніс пам’ять вашої молитви перед Святого. І коли ти хоронив мертвих, так само я був з тобою. 13Коли ти не затратив часу, щоб устати і залишити твою вечерю, щоб, пішовши, поховати мертвого, ти не скрився від мене, коли добро робив, але я був з тобою. 14І тепер Бог послав мене оздоровити тебе та твою невістку Сарру. 15Я є Рафаїл, один із сімох святих ангелів, які приносять молитви святих і входять перед славу Святого.
16І обидва жахнулися, і впали долілиць, тому що перелякалися. 17А він сказав їм: Не бійтеся, мир нехай вам буде. А Бога благословляйте навіки. 18Адже не з власної ласки, але за бажанням вашого Бога я прийшов. Тому благословляйте Його навіки. 19Усі дні я вам з’являвся, та не їв, і не пив я, тож ви бачили лише видіння. 20І тепер прославляйте Бога, бо йду до Того, Хто мене послав, і запишіть у книгу все, що сталося. 21І вони встали, і більше його не бачили. 22І прославляли за великі й подивугідні Божі діла, і як їм з’явився Господній ангел.
