1І йшов, аж доки вони не наблизилися до Ніневії. І сказав Рафаїл Товії: 2Чи не знаєш, брате, як ти залишив твого батька? 3Побіжімо раніше від твоєї жінки і приготуймо дім. 4Візьми ж у руку жовч риби. І вони пішли, а за ними побіг собака.
5Анна сиділа, виглядаючи на дорогу за своїм хлопцем. 6І впізнала його, коли він ішов, і сказала його батькові: Ось іде твій син і чоловік, що пішов з ним! 7А Рафаїл сказав: Я знаю, що твій батько відкриє очі. 8Отже, ти помаж жовчю його очі, і вона, кусаючи, роз’їсть, і відпаде більмо, і він тебе побачить. 9І, прибігши, Анна припала до шиї свого сина і сказала йому: Я побачила тебе, дитино, відтепер можу помирати. І обидва заплакали. 10Товит вийшов до дверей і вдарився, а син підбіг до нього 11і взяв свого батька, і помазав жовчю очі свого батька, кажучи: Кріпися, батьку! 12Як же запекло, то потер він свої очі, і його більмо зійшло з кутів очей. 13І побачивши свого сина, він припав йому до шиї, заплакав і сказав: 14Благословенний Ти, Боже, і благословенне Твоє Ім’я навіки, і благословенні всі Твої святі ангели! Адже Ти покарав і помилував мене, ось я бачу мого сина Товію! 15І ввійшов його син, радіючи, і сповістив своєму батькові величні діла, які сталися з ним у Мідії.
16І Товит вийшов назустріч своїй невістці до брами Ніневії, радіючи і благословляючи Бога. І здивувалися ті, що його бачили, як ішов, — бо він бачив. І Товит зізнавався перед ними, що його помилував Бог. 17І коли Товит наблизився до своєї невістки Сарри, то поблагословив її, кажучи: Іди здоровою, дочко! Благословенний Бог, що привів тебе до нас, і твій батько, і твоя матір! 18І була радість усім його братам, що в Ніневії. 19І прийшов Ахіахар і Насва, син його брата, і проведено весілля Товії з радістю сім днів.
