Товита 10

₁І Товит, його батько, рахував кожний день. І як сповнилися дні дороги, і не приходили, ₂сказав: Може забарилися? Чи може помер Ґаваїл, і ніхто не дає йому срібло? ₃І він дуже засмутився. ₄Сказала ж йому жінка: Загинув хлопець, через те забарився. І вона почала його оплакувати і сказала: ₅О, горе мені, дитино, бо я втратила тебе, світло моїх очей. ₆А Товит каже їй: Мовчи, не говори слово, він здоровий. ₇І вона йому сказала: Мовчи, не обманюй мене, мій хлопець загинув. І вона ходила кожного дня надвір на дорогу, якою він пішов, вдень і хліба не їла, а вночі не переставала оплакувати свого сина Товію, аж доки не закінчилися чотирнадцять днів весілля, які поклявся Раґуїл, щоб він там зробив.

₈Товія сказав Раґуїлові: Відішли мене, бо мій батько і моя матір більше не надіються мене побачити. ₉А його тесть сказав йому: Залишися в мене, і я пошлю до твого батька, і пояснять йому те, що стосується тебе. Товія каже: Ні, але відішли мене до мого батька! ₁₀Уставши, Раґуїл дав йому Сарру, його жінку, і половину майна, рабів, худобу і срібло. ₁₁І, поблагословивши, відіслав їх, кажучи: Нехай провадить вас, діти, Бог неба, доки я не помру! ₁₂А своїй дочці він сказав: Шануй твоїх батьків, тепер вони — твоя родина. Нехай я про тебе чую добрі чутки. І поцілував її. ₁₃А Една промовила до Товії: Улюблений брате, нехай обновить тебе Господь неба і дасть мені бачити твоїх дітей від моєї дочки Сарри, щоб я зраділа перед Господом. І ось передаю тобі мою дочку на утримання, не засмучуй її. ₁₄Після цього Товія пішов, благословляючи Бога, Який учинив його дорогу доброю, і він благословив Раґуїла і його жінку Едну.