Мудр. Іс. Сираха 47

₁І після цього встав Натан, щоб пророкувати в дні Давида. ₂Як жир, відділений від жертви спасіння, так Давид від синів Ізраїля. ₃Він забавлявся між левами, як між козлами, і між ведмедями, як між ягнятами овець. ₄У своїй молодості, хіба він не вбив велетня і зняв погорду з народу, коли простягнув руку з каменем пращі, щоб скинути гордість Голіафа? ₅Адже він закликав до Господа Всевишнього, і Він дав його правиці силу погубити сильного чоловіка в бою, підняти ріг свого народу. ₆Так його прославили в десятках тисяч і хвалили його Господніми благословеннями, коли він носив вінець слави. ₇Бо він вигубив ворогів довкола і присмирив филистимців, противників, аж до сьогодні розбив їхній ріг. ₈У всякому своєму ділі дав прославляння Святому Всевишньому словом слави. Усім своїм серцем оспівав і полюбив Того, Хто його створив. ₉І поставив співців перед жертовником, і члени насолоджувалися їхнім голосом. Тож кожного дня співатимуть свої пісні. ₁₀Поклав гарний порядок на свята і прикрасив часи до закінчення, коли вони хвалили Його святе Ім’я, і щоб від ранку видавали звук освячення. ₁₁Господь забрав його гріхи і підняв його ріг навіки, і дав йому завіт царів і престол слави в Ізраїлі.

₁₂Після нього встав розумний син і через нього поселився на широті. ₁₃У дні миру зацарював Соломон, якому Бог дав спокій довкола, щоб він поставив дім Його Імені та приготував святе навіки. ₁₄Яким мудрим ти став у твоїй молодості, і ти, як ріка, наповнився розумності. ₁₅Твоя душа покрила землю, і ти наповнив її притчами загадок. ₁₆Твоє Ім’я пішло до островів далеко, і ти був улюблений за твій мир. ₁₇У піснях, притчах, оповіданнях і в поясненнях тобою були вражені країни. ₁₈В Імені Господа Бога, що називається Богом Ізраїля, ти зібрав золото, як олово, і ти помножив срібло, як свинець. ₁₉Ти нахилив свої боки до жінок, і ти був здоланий твоїм тілом. ₂₀Ти поставив пляму на твоїй славі, і ти опоганив твоє насіння, щоб навести гнів на твоїх дітей і бути вколеним за твою нерозумність, ₂₁щоби були два царства, і з Єфрема почати бунтівниче царство. ₂₂Та Господь не залишив Своє милосердя і не знищив Своїх слів, не залишив Свого вибраного нащадка і не знищив насіння, що його полюбило. І Він дав останок Якову і Давидові — корінь з нього. ₂₃І Соломон спочив після батьків, і залишив по собі зі свого насіння безумність народу і Ровоама з малим розумом, який відвів народ через свою раду. ₂₄І був Єровоам, син Навата, який привів Ізраїля до гріха і дав Єфремові дорогу гріха. І дуже розмножилися їхні гріхи, щоб вони відійшли з їхньої землі. ₂₅І вони шукали все нікчемне, аж доки на них не прийшла помста.