1Господи, Батьку і Владико мого життя, не залиши мене в їхній пораді й не остав мене впасти в них. 2Хто покладе бичування на моє розумування і напоумлення мудрості на моє серце, щоб не пощадили за мої незнання, і не минули їхні гріхи, 3щоб не помножилися мої незнання, і мої гріхи не стали численними, і я не впав перед противниками, та не зрадів наді мною мій ворог, від яких далекою є надія твого милосердя? 4Господи, Батьку і Боже мого життя! Не дай гордості моїм очам 5і відверни від мене пожадання. 6Хай пожадання живота і спілкування не охоплять мене, і не видай мене безсоромній душі.
Напоумлення вуст
7Діти, послухайте напоумлення уст, і хто береже, не схибить. 8Грішник буде схоплений своїми устами, і зневажливий і гордий спіткнуться об них. 9Не клади клятви твоїми устами і не призвичаюйся до називання Святого Імені. 10Бо, як у раба, за яким завжди слідкують, не бракуватиме побоїв, так і той, хто клянеться і обзиває, ніколи від гріха не очиститься. 11Чоловік, що багато клянеться, наповниться беззаконня, і не відійде різка від його дому. Якщо вчинить переступ, — гріх його на ньому, а якщо не зважатиме, він подвійно згрішив. І якщо намарно поклявся, не виправдається, бо його дім наповниться нападів.
12Є мова, покрита смертю, хай не знайдеться в спадку Якова. Адже це все відступить від побожних, і вони не перебуватимуть у гріхах. 13Не дай твоїм устам звикнути до непристойної поведінки, бо в ній є слово гріха. 14Пам’ятай батька і твою матір, бо сидиш серед вельмож, щоби часом ти не забувся перед ними і за твоїм звичаєм не став нерозумним та не забажав, щоб ти краще не народився, і не прокляв день твого народження. 15Людина, що звикла до слів погорди, не буде напоумлена впродовж усіх своїх днів.
16Два роди людей множать гріхи, а третій накличе гнів. 17Душа тепла, як палаючий вогонь, — не згаситься, аж доки не застигне. Чоловік, розпусний у тілі своєї плоті, не спиниться, аж доки не запалить вогонь. Кожний хліб — солодкий для розпусної людини: вона не перестане, аж доки не помре. 18Людина, що злізає зі свого ліжка, кажучи у своїй душі: Хто мене бачить? Темрява довкола мене, і стіни мене покривають, і ніхто мене не бачить. Чого лякатимусь? Всевишній не згадає моїх гріхів. 19Тож його страх — очі людей, і він не пізнав, що Господні очі в десять тисяч разів світліші за сонце, що вони дивляться на всі людські дороги, і що пізнають тайні частини. 20Раніше, ніж створене, усе Ним пізнане, і так після закінчення. 21Цей помститься на вулицях міста, і де не думав, буде притиснений.
22Так і жінка, що покинула чоловіка, і що пристала до спадку від чужого. 23Адже, по-перше, не послухала закону Всевишнього, по-друге, учинила переступ проти свого чоловіка, і, по-третє, учинила перелюб у розпусті та видала дітей від чужого чоловіка. 24Вона буде виведена зі збору, і будуть відвідини на її дітях. 25Не будуть дані їй діти на корінь, і її галуззя не принесуть плоду. 26На прокляття залишить свою пам’ять, і її погорда не забереться, 27і пізнають ті, що залишилися, що нічого не краще від Господнього страху, і ніщо не солодше від того, щоб сприймати Господні заповіді. 28 Іти за Богом — велика слава, а довжина днів — бути тобі Ним забраним.
