1Блаженний чоловік, який не спотикнувся своїми устами і не був пронизаний болем гріхів. 2Блаженний той, кого не оскаржила його душа, і який не відпав від своєї надії.
3Багатство не добре для дріб’язкового чоловіка, і навіщо майно для заздрісної людини? 4Хто збирає зі своєї душі, збирає для інших й інші годуватимуться його благами. 5Хто собі поганий, до кого буде добрий? І він не розвеселиться своїм маєтком. 6Немає гіршого від того, хто собі заздрить, і це — віддача за його зло. 7І як він робить добро, робить несвідомо, і вкінці виказує свою злобу. 8Поганий, що заздрить оком, відвертає обличчя і нехтує душами. 9Око захланного не насичується частиною, і погана неправедність висушує душу. 10Погане око заздрить хлібу, і воно скупе щодо свого столу.
11Дитино, як маєш, чини собі добро і праведно принось Господу жертви. 12Згадай, що смерть не бариться, і завіт аду тобі не показано. 13Раніше, ніж ти помреш, чини добро другові та згідно з твоєю силою простягни і дай йому. 14Щоб ти не був позбавлений доброго дня, і нехай не мине тебе частина доброго бажання. 15Хіба не іншому залишиш твою працю і твої труди на поділ за жеребом? 16Дай, візьми і обмани твою душу, бо в аді немає пошуку за насолодою. 17Будь-яке тіло старіє, як одяг, бо завіт від віку: Неодмінно помреш! 18Як молодий листок на крислатому дереві — один упаде, а інший росте, так рід тіла і крові — один вмирає, а інший народжується. 19Кожне діло, що гниє, пропадає, і хто його чинить, загине з ним.
20Блаженний чоловік, який навчається премудрості та який роздумує у своєму розумі. 21Хто роздумує над своїми дорогами у своєму серці, той у своїх скритих буде розумний. 22Вийди за нею, як той, хто слідкує, і засідай на її дорогах. 23Хто заглядає крізь її вікна, той слухатиме при її дверях. 24Хто мешкає поблизу її хати, той заб’є кілок в її стіни, 25поставить своє шатро поблизу її руки й замешкає в житлі доброти, 26покладе своїх дітей в її сховищах і замешкає під її галуззям, 27захищений буде нею від спеки і поселиться в її славі.
