Псалмів 57

₁На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида. Спомин.

₂Чи ви дійсно правду говорите? Чи творите ви праведний суд, людські сини?

₃Та ж у серці ви виношуєте беззаконня на землі, ваші руки сплітають несправедливість.

₄Від народження грішники стали чужими, від материнського лона вони заблукали й говорили неправду.

₅Їхня лють схожа на зміїну, наче в глухої гадюки, яка затикає свої вуха

₆і не чує голосу заклинателів, — чаклуна, майстерного в чарах.

₇Бог [обламає] їхні зуби в їхніх пащах! Господь розтрощив ікла левів!

₈Вони зникнуть, як протікаюча вода. Він триматиме натягненим Свій лук, доки вони не ослабнуть.

₉Щезнуть вони, як розтоплений віск. Упав вогонь, і вони не побачили сонця.

₁₀Він, перш ніж ваше терня виросте в кущ тернини, — мов живих, наче в гніві, — пожере вас.

₁₁Зрадіє праведний, коли побачить відплату безбожним. Він омиє свої руки в крові грішного.

₁₂І скаже людина: є таки нагорода для праведного, є таки Бог, що вершить суд на землі над усіма!