1І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова. 2І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі. 3І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем. 4Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами. 5І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону. 6І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду.
7Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним. 8Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день. 9І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти. 10Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому. 11І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться.
12Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови. 13Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло!
14Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий. 15Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день! 16Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень, 17бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття. 18Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?
