1І він наказав привести її туди, де кладеться його столовий посуд, і звелів накласти їй з його м’ясива, і пити його вино. 2І сказала Юдита: Не їстиму з них, щоб не було спокуси, але послужуся тим, що зі мною. 3І сказав їй Олоферн: Якщо ж забракне того, що є з тобою, звідки візьмемо подібне до них, щоб тобі дати? Адже немає з нами нікого з твого роду. 4І сказала Юдита йому: Нехай живе твоя душа, мій пане, бо твоя рабиня не споживе того, що є зі мною, поки Господь не зробить моєю рукою те, що зарядив.
5І слуги Олоферна відвели її до шатра, і вона спала до півночі. А при ранній сторожі вона встала. 6І вона послала до Олоферна, кажучи: Нехай накаже мій пан дозволити твоїй рабі вийти на молитву. 7І Олоферн звелів сторожам не забороняти їй. І вона залишалася в таборі три дні. Вона виходила по ночах у долину Ветулії і милася в таборі біля джерела води. 8І коли виходила, то молилася Господу, Богові Ізраїля, щоб скерував її дорогу на піднесення синів її народу. 9І, увійшовши чистою, залишалася в шатрі, аж доки їй не приносили їжу ввечері.
10І сталося четвертого дня, справив Олоферн бенкет самим своїм рабам і не покликав на бенкет нікого з тих, що поруч. 11І сказав євнухові Ваґоєві, який був наставлений над усім, що його: Піди і переконай жінку-єврейку, яка є в тебе, щоб прийшла до нас, їла і пила з нами. 12Адже ось соромно нашому обличчю, якщо відпустимо таку жінку, не бувши в її товаристві. Бо якщо цю не притягнемо, вона нас висміє. 13І вийшов Ваґоя від обличчя Олоферна, увійшов до неї і сказав: Хай не вагається ця вродлива рабиня, пішовши до мого пана, бути прославленою перед його обличчям, пити з нами вино на радість і бути в цей день як одна з дочок синів ассирійців, які прислуговують у домі Навуходоносора.
14І сказала йому Юдита: Хто я, щоб чинити опір моєму панові? Адже все, що є миле в його очах, поспішивши, зроблю, і це буде мені радістю, аж до дня моєї смерті. 15І, вставши, вона прикрасилася одягом і всією жіночою прикрасою, і прийшла її рабиня, і постелила їй напроти Олоферна на землі шкіри, які взяла у Ваґоя для неї на щоденну потребу, щоб, сівши на них, їсти. 16І Юдита, увійшовши, сіла, і серце Олоферна було полонене нею, і його душа зворушена, і він сильно жадав бути з нею. Він очікував часу, щоб доторкнутися до неї, від того дня, як її побачив.
17І сказав їй Олоферн: Пий же і будь веселою з нами! 18І сказала Юдита: П’ю, пане, бо сьогодні звеличилося в мені моє життя понад усі дні мого буття. 19І, взявши, поїла і попила перед ним те, що приготувала її рабиня. 20І розвеселився нею Олоферн, і випив дуже багато вина, стільки, скільки не випивав ніколи в один день, відколи він народився.
