1І сказав їй Олоферн: Кріпися, жінко, не бійся твоїм серцем, бо я не вчинив зла людині, що забажала служити Навуходоносорові, цареві всієї землі! 2Тож тепер твій народ, який живе в гірській околиці, якщо б не зневажили мене, я не підняв би свого списа проти них. Але вони собі це зробили. 3І тепер скажи мені, задля чого ти від них втекла і прийшла до нас, бо ти прийшла на спасіння. Кріпися, житимеш цієї ночі й надалі! 4Адже немає нікого, хто б тебе скривдив, але тобі вчинять добро, як і буває зі слугами мого володаря, царя Навуходоносора.
5А Юдита сказала йому: Прийми слова твоєї рабині, і нехай твоя слугиня заговорить перед твоїм обличчям, і не сповіщу неправди моєму панові цієї ночі. 6Якщо підеш за словами твоєї слугині, Бог довершить тобою діло, і мій пан не відступить від своїх прагнень. 7Отже, нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе його сила, який послав тебе, щоб випростувати всяку душу, бо не тільки люди через тебе йому служитимуть, але й звірі поля, худоба, птахи неба через твою силу житимуть під Навуходоносором і всім його домом. 8Адже ми почули твою мудрість і прекрасні вчинки твоєї душі, і сповіщено всій землі, що ти єдиний добрий в усьому царстві, сильний у розумінні та дивовижний у веденні війни. 9А тепер слово, яке Ахіор сказав у твоєму зборі, ми почули його слова, бо схопили його мужі Ветулії, і він їм сповістив усе, що він виказав перед тобою. 10Тому, володарю пане, не відкинь його слів, але поклади їх у твоєму серці, бо вони правдиві. Адже наш рід не буде покараним, і не переможе їх меч, якщо вони не згрішать проти їхнього Бога. 11І тепер, щоб мій пан не став відкиненим та невдахою, і смерть упала на їхнє обличчя, — і їх захопив гріх, яким викличуть гнів їхнього Бога, коли вчинять зло.
12Оскільки їм забракло їжі і пропала вся вода, вони вирішили напасти на свою худобу і все, що їм Бог своїми законами заборонив їсти, вони вирішили спожити. 13Первоплоди зерна і десятини вина та олії, які зберігали освяченими для священиків, що стоять в Єрусалимі перед обличчям нашого Бога, вони судили спожити те, до чого не дозволено доторкнутися руками нікому з народу. 14І послали до Єрусалима, бо й ті, що там живуть, учинили це, — тих, що принесуть їм дозвіл від старійшин. 15І станеться, як тільки буде сповіщено їм, і вони зроблять, то будуть видані тобі на вигублення в той день. 16Тому я, твоя рабиня, пізнавши це все, втекла з-перед їхнього обличчя, і Бог мене послав учинити з тобою діла, через які здивується вся земля, — ті, що лиш почують про них. 17Адже твоя рабиня побожна і служить вночі та вдень Небесному Богові. Тепер же, мій пане, залишусь при тобі, і твоя рабиня вийде вночі в долину і помолиться до Бога, і Він мені скаже, коли вони зробили їхній проступок. 18І, пішовши, принесу тобі вістку, і ти вийдеш з усією твоєю силою, і немає нікого, хто з них устоїть проти тебе. 19І я проведу тебе через Юдею, аж доки не прийдеш у Єрусалим, і поставлю твій престол посеред нього, і поведеш їх як овець, в яких немає пастиря, і перед тобою собака не загавкає своїм язиком. Бо це мені сказано за моїм передбаченням і мені сповіщено, і я послана тобі сповістити.
20І її слова були милими перед Олоферном і перед усіма його слугами, і вони здивувалися її мудрості, і сказали: 21Немає такої жінки від краю аж до краю землі з гарним обличчям і розумними словами. 22І сказав їй Олоферн: Бог добре вчинив, пославши тебе перед народом, щоби була сила в наших руках, а загибель у тих, що зневажили мого пана. 23І тепер ти є прекрасна твоїм виглядом і добра твоїми словами. Тож якщо вчиниш так, як ти сказала, то твій Бог буде моїм Богом, і ти осядеш у домі царя Навуходоносора, і прославишся на всю землю.
