1І Він сказав мені: Людський сину, з’їж цей сувій і піди та скажи синам Ізраїля. 2І я відкрив мої уста, і Він мене нагодував сувоєм. 3І промовив до мене: Людський сину, твої вуста їстимуть, і твій живіт наповниться цим даним тобі сувоєм. І я його з’їв, і він був у моїх устах як солодкий мед. 4І Він сказав мені: Людський сину, іди, прийди до дому Ізраїля і скажи їм Мої слова. 5Тому що не до складно-мовного і народу-заїки ти посланий, а до дому Ізраїля, 6не до численних чужомовних, з дивною мовою народів, і не до тих, що тугі язиком, слова яких не зрозумієш. І якщо б Я тебе послав до таких, вони тебе вислухали б. 7А дім Ізраїля не захоче тебе послухатися, тому що не бажають Мене слухатися. Адже весь дім Ізраїля — схильний сперечатися і твердого серця. 8І ось Я дав твоє обличчя сильним перед їхнім обличчям і укріплю твою перемогу перед їхньою перемогою, 9і завжди буде сильніше від каменя. Не бійся їх і не лякайся їхнього обличчя, бо він — Дім, що засмучує.
10І Він сказав мені: Людський сину, усі слова, які Я тобі сказав, візьми до твого серця і почуй своїми вухами, 11і йди, вийди до полонених, до синів твого народу, заговориш до них і скажеш їм: Так говорить Господь! Може послухають, а може здадуться. 12І мене взяв дух, і я почув позаду себе шум великої бурі: Благословенна Господня слава з Його місця. 13І я побачив шум крил тварин, що рухали крилами один до одного, і звук коліс поблизу них, і голос бурі. 14І дух мене підняв, і взяв мене, і я пішов у пориві мого духу, і сильна Господня рука була на мені.
15Я прийшов до полонених горою, і я обійшов тих, що живуть біля ріки Ховар, тих, що були там, і я сидів там сім днів, живучи посеред них. 16І після сімох днів до мене було Господнє слово, кажучи: 17Людський сину, Я призначив тебе сторожем для дому Ізраїля, тож послухай слова з Моїх уст, і погрожуватимеш їм від Мене. 18Коли Я кажу беззаконному: Ти дійсно помреш! — а ти не сповістив йому, і ти не сказав, щоб сповістити беззаконному, аби він звернув зі своїх доріг, щоб він жив, то той беззаконний помре у своєму беззаконні, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 19Якщо ж ти сповістиш беззаконному, і він не відвернеться від свого беззаконня і від своєї дороги, той беззаконний помре у своєму беззаконні, а ти врятуєш твою душу. 20І коли праведний відвернеться від своїх праведних учинків і чинитиме переступи, то дам кару перед його обличчям, — він помре, бо ти йому не сповістив. І він помре у своїх гріхах, оскільки не згадаються його праведності, які він робив, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 21А якщо ти сповістиш праведному, щоб той не грішив, і він не грішитиме, то праведний безсумнівно буде жити, бо ти йому сповістив, і ти врятуєш свою душу.
22І на мені була Господня рука, і Він сказав мені: Встань і вийди на рівнину, і там говоритиметься до тебе. 23І я встав, і вийшов на рівнину, і ось там стояла Господня слава, так, як видіння, і так, як слава, яку я побачив біля ріки Ховат, і я впав на своє обличчя. 24І зійшов на мене дух, і поставив мене на мої ноги, і заговорив до мене, і сказав мені: Увійди і замкнися посеред твого дому! 25І ти, людський сину, ось на тебе будуть накладені кайдани, і ними тебе зв’яжуть, і не вийдеш з-посеред них. 26І Я зв’яжу твій язик, і занімієш, і не будеш їм за чоловіка, що картає, тому що це — Дім, що засмучує. 27І коли Я говоритиму до тебе, то відкрию твої уста, і скажеш їм: Так говорить Господь: Хто слухає, нехай слухає, а хто не слухається, хай не слухається, тому що це — Дім, що засмучує.
