1Мойсей скликав усіх ізраїльських синів і сказав їм: Ви бачили все, що Господь учинив перед вами в Єгипетській землі фараонові, його слугам та всій його землі, — 2ті великі випробовування, які бачили твої очі, великі знамення та чудеса. 3Та Господь Бог не дав вам серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, та вух, щоб чути, аж до цього дня. 4Сорок років Він водив вас по пустелі, — ваш одяг не постарів, і ваше взуття на ваших ногах не зносилося; 5ви не їли хліба й не пили вина чи міцного напою, щоб ви знали, що Він — Господь, ваш Бог. 6А коли ви прийшли на це місце, то нам назустріч вийшов на війну Сеон, цар Есевона, та Оґ, цар Васану, і ми побили їх, 7забрали їхню землю, і я дав її в спадщину Рувимові, Ґадові та половині племені Манасії. 8Тож пильнуйте, щоб виконувати всі слова цього завіту, щоб ви розуміли все, що будете чинити. 9Ви всі сьогодні стали перед Господом, вашим Богом — голови ваших племен, ваші старійшини, ваші судді й ваші писарі, кожний ізраїльський мужчина, 10ваші жінки, ваші діти та захожий, який проживає серед вашого табору, від вашого дроворуба й до вашого водоноса, — 11щоб ти вступив у завіт із Господом, своїм Богом, та в Його клятви, які Господь, твій Бог, укладає сьогодні з тобою, 12щоб установити тебе Своїм народом, і щоб Він був твоїм Богом, як Він і сказав тобі та як поклявся твоїм батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову. 13Укладаю цей завіт і цю клятву не лише з вами, 14але як з тими, хто тут присутній з нами сьогодні перед Господом, нашим Богом, так і з тими, кого сьогодні з нами немає. 15Адже ви самі знаєте, як ми жили в Єгипетській землі та як пройшли через народи, через які ви пройшли, 16і ви бачили їхні гидоти та їхніх ідолів, яких вони мають, — дерево й каміння, срібло й золото. 17Чи є хтось серед вас — чоловік чи жінка, сім’я чи плем’я, — чий розум відвернувся від Господа, вашого Бога, щоб іти служити богам тих народів? Чи є хтось серед вас коренем, який пускає вгору пагінці з отрутою та гіркотою? 18І буде, — якщо хтось почує слова цього прокляття та провіщатиме у своєму серці, кажучи: Усе буде в мене гаразд, коли я ходитиму в блуканні свого серця, — щоб таким чином грішник не погубив із собою безгрішного! 19Бог не захоче простити йому, але гнів Господа та Його ревнощі запалають тоді на того чоловіка, і всі прокляття цього завіту, записані в книзі цього закону, спадуть на нього, і Господь зітре його ім’я з-під неба. 20Господь відлучить його від усіх ізраїльських синів на погибель згідно з усіма прокляттями завіту, записаними в книзі цього закону. 21І скаже інше покоління, ваші сини, які народяться після вас, і чужинець, який прийде з далекої землі, коли побачать кари тієї землі та її хвороби, які Господь зіслав на неї, — 22сірку та випалену сіль; коли вся ця земля не буде засіватися чи родити, і не зійде на ній жодна зелень, подібно як були знищені Содом і Гоморра, Адама і Севоїм, які Господь знищив у гніві та люті, — 23тоді всі народи скажуть: За що Господь учинив так із цією землею? Яка це велика лють гніву! 24І скажуть: Це тому, що вони покинули завіт Господа, Бога своїх батьків, який Він уклав з їхніми батьками, коли вивів їх з Єгипетської землі, 25і, пішовши, служили іншим богам та поклонялися їм — богам, яких вони не знали, і яких Він не призначав їм. 26Тож Господь запалав гнівом на ту землю, щоб навести на неї всі прокляття, записані в цій книзі. 27Господь прогнав їх з їхньої землі в гніві, люті та дуже великому обуренні й закинув їх в іншу землю, як це і є тепер. 28Скрите належить Господу, нашому Богу, а відкрите — нам та нашим дітям навіки, щоб виконувати всі слова цього закону.
