1А Юда, він же Маккавей, і ті, що з ним, увійшли потай до сіл, закликали кровних і, прийнявши тих, що залишились в юдаїзмі, зібрали якихось шість тисяч. 2І прикликували Господа зглянутися на всіма потоптаний народ, щоби змилосердився і над храмом, який опоганений безбожними людьми, 3і помилував знищене місто, яке майже зрівняне із землею, і вислухав кров, що до нього кличе, 4і згадав беззаконне вбивство безгрішних дітей, і ті хули, що сталися на Його Ім’я, і виказав ненависть до зла.
5Коли Маккавей перебував посеред громади, він уже став нездоланним перед народами, як Господній гнів повернувся на милість. 6Несподівано нападаючи на села і міста, він спалював їх, і, захоплюючи вигідні місця, прогнав чимало ворогів; 7особливо він використовував ночі для таких нападів. І чутка про його мужність розходилася всюди.
8Филип, бачачи, що той чоловік помалу просувається вперед і все частіше досягає успіху, написав про допомогу для царських справ, до Птоломея, володаря Долини Сирії та Фінікії. 9Він, швидко вибравши Никанора, сина Патрокла, першого з друзів, послав, поставивши йому не менше двадцяти тисяч памфілійського люду, щоб вигубити весь юдейський народ. Він приставив йому й Ґордія, чоловіка-вождя, що мав досвід у воєнних справах. 10А Никанор зобов’язався з юдейського полону виконати цареві данину для римлян, яка становила дві тисячі талантів. 11Він зараз послав до приморських міст, наперед скликаючи на закуп юдейських тіл, обіцяючи дати дев’яносто тіл за талант, не очікуючи помсти, що мала на нього прийти від Вседержителя.
12І до Юди дійшло про прихід Никанора, і він передав тим, що з ним, про прихід війська. 13Боягузи і ті, що не вірили в Божу помсту, втекли і переселилися. 14А інші продавали все, що залишилося, а заразом благали Господа, щоб спасти тих, що під безбожним Никанором, раніше, ніж будуть продані. 15І якщо не задля них, то задля завітів до їхніх батьків і задля прикликання на них Його чесного і величного Імені.
16А Маккавей, зібравши тих, що були з ним, числом шість тисяч, заохочував не боятися ворогів і не боятися безлічі безбожних народів, що проти них прийшли, а мужньо боротися, 17перед очима маючи безбожно вчинене ними зло проти святого місця і злочин проти наглумленого міста, а ще знищення прадідових звичаїв. 18Адже вони поклали надію на зброю, — сказав він, — водночас і сміливість, а ми поклали надію на Бога Вседержителя, що може і тих, що проти нас приходять, і весь світ знищити одним порухом. 19Розповівши їм і про заступництва, що були до прадідів і при Сеннахирімі, коли загинуло сто вісімдесят п’ять тисяч, 20і про війну, що була у Вавилоні проти ґалатів, коли всі вийшли на діло, вісім тисяч із чотирма тисячами македонців, як македонці відступили, шість тисяч знищили сто двадцять тисяч через допомогу, що їм була з неба, і одержали велику здобич.
21Цими прикладами поставивши їх мужніми і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири частини. 22І, наставивши своїх братів — Симона, Йосифа і Йонатана — полководцями кожної частини, віддавши кожному тисячу п’ятсот, 23і ще Елеазара, що читав святу книгу, і, давши знак Божої помочі, бувши полководцем першої частини, він вступив у бій з Никанором. 24А оскільки з ними була поміч Всемогутнього, вони побили більше, ніж дев’ять тисяч ворогів, і побитими, і скаліченими зробили більшу частину війська Никанора, а всіх примусили до втечі. 25А скарб тих, що прибули, щоб їх купити, вони взяли. Переслідувавши їх досить, перестали, спинені часом. 26Тому що було надвечір’я суботи, із цієї причини не забарилися, біжачи за ними. 27А зібравши свою зброю і стягнувши здобич з вояків, упродовж суботи дуже хвалили і прославляли Господа, що їх спас у той день, поклавши їм початок милосердя.
28Після суботи вони вділили немічним, вдовам і сиротам, а решту вони і діти розділили. 29Зробивши це і зробивши спільну молитву, вони благали милосердного Господа, щоб Він до кінця примирився зі Своїми рабами. 30І вони вбили понад дві тисячі тих, що воювали з Тимофієм і Вакхідом, і легко захопили дуже високі твердині та ще більше здобичі розділили порівно собі, немічним, сиротам і вдовицям, а ще й дали старцям. 31Зібравши ж їхню зброю, старанно все поклали в надійні місця, а інше зі здобичі віднесли в Єрусалим.
32Володаря, що був при Тимофієві, убили, — чоловіка дуже безбожного, і який сильно гнобив юдеїв. 33Проводячи дні перемоги на батьківщині, вони спалили тих, що спалили святі брами, і Каллістена, який втік до однієї хатини і одержав належну відплату за безбожність. 34А тричі грішний Никанор, що привів тисячу купців на закупівлю юдеїв, 35упокорений при Господній допомозі тими, що ним вважалися за найменших, відклавши одяг слави і зробивши себе самотнім, за звичаєм втікача посеред землі, пішов до Антіохії, понад усе осягнувши знищення війська. 36І він, що на себе взяв видати римлянам данину, від захоплених у полон в Єрусалимі, сповістив, що юдеї мають Помічника, і через це юдеї нездоланні, бо йдуть за законами, що Ним приписані.
