1І почув Юда ім’я римлян, що вони потужні силою, і що вони добре поводяться з усіма, що пристають до них, і хто лиш прийде до них, то чинять з ними дружбу, і що є потужні силою. 2І йому розповідали про їхні війни і відважні вчинки, які зробили між галатами, і що вони їх здолали і привели їх під данину, 3і що вони зробили в країні Ішпанії, аби заволодіти родовищами срібла і золота, які там є. 4І заволоділи всяким місцем своєю радою і терпеливістю, а місце було від них дуже далеко віддалене, та царями, що прийшли проти них з кінця землі, аж доки їх не розбили і не побили їх великою поразкою, а решта дає їм данину щороку. 5Филипа і перса, царя китійців, і тих, що піднялися проти них, вони розбили їх у війні та заволоділи ними. 6І Антіоха, великого царя Азії, що пішов проти них на війну, маючи сто двадцять слонів, кінноту, колісниці та дуже численну силу, і він був ними розбитий, 7і взяли його живим, і поставили їм, щоб велику данину давав він і ті, що царювали з ним, і щоб давали заручників і зарплату, 8і країну Індії, Мідії та Лідії з найкращих їхніх околиць, і, забравши їх у нього, дали їх цареві Евменеєві.
9І що раду вчинили ті, що з Еллади, щоб піти і вигубити їх, 10то відомим стала їм справа, і вони послали проти них одного полководця і воювали з ними, і численні з них упали раненими, і вони взяли в полон їхніх жінок і їхніх дітей та пограбували їх, захопили їхню землю і знищили їхні твердині, і вони служать їм аж до цього дня. 11Інші царства і острови, які колись проти них повстали, вони знищили і зробили їх рабами, а зі своїми друзями і тими, що їм довіряються, вони зберегли дружбу. 12Вони заволоділи близькими і далекими царствами, і які чули про їхнє ім’я, їх боялися. 13А кому вони бажають допомогти і щоб царювали, ті царюють. І кого бажають, вони переставляють. І вони дуже прославилися. 14І в усьому цьому жоден з них не поклав діадеми і не одягнувся в багряницю, щоби звеличитися нею. 15І вони зробили собі булевтерій, і кожного дня радилися постійно, триста двадцять радників, про безліч народу, щоби добре їх упорядкувати. 16Вони довіряють одному чоловікові володіти ними на рік і панувати над усією їхньою землею, і всі слухаються одного, і немає в них ні заздрості, ні ревнощів.
17І Юда вибрав Евполемона, сина Івана, сина Аккоса, і Ясона, сина Елеазара, і послав їх до Риму, щоб вони уклали дружбу і угоду, 18щоби зняли з них ярмо, бо вони знали, що царство Еллинів гнобило Ізраїль рабством. 19І вони пішли до Риму, і дорога була дуже далека, і вони ввійшли до булевтерія, і відповіли, мовлячи: 20Юда, що й Маккавей та його брати, і безліч юдеїв послали нас до вас, щоби укласти з вами угоду і мир, і записати нас як союзників і ваших друзів. 21І слово вгодило перед ними.
22Ось це — відпис листа, який записали на мідних таблицях і відіслали в Єрусалим, щоби були в них там на пам’ять миру і союзу: 23Нехай добре буде римлянам і юдейському народові на морі й на суші навіки, і меч, і ворог нехай далеко від них будуть. 24А якщо на Рим надійде війна раніше, ніж на всіх їхніх союзників в усьому їхньому володінні, 25то юдейський народ допомагатиме, як тільки їм буде написано про час, повним серцем. 26І тим, що воюють, не дадуть і не служитимуть пшеницею, зброєю, сріблом, кораблями, як вважає Рим. І зберігатимуть їхні заповіді, нічого не беручи. 27А згідно із цим, якщо юдейському народові скоріше трапиться війна, римляни допоможуть від душі, як тільки їм час припише. 28І тим, що воюють, не буде дано пшениці, зброї, срібла, кораблів, як вважає Рим. І зберігатимуть ці закони, і без омани. 29Згідно із цими словами так постановили римляни юдейському народові. 30Якщо ж після цих слів учинять раду ті та інші, щоби додати чи відняти, хай зроблять за своїм бажанням, і що лиш додадуть чи віднімуть, нехай буде погоджене.
31А за зло, яке проти них чинить цар Димитрій, то ми йому написали, кажучи: Чому ти зробив тяжким твоє ярмо на наших друзів, союзників юдеїв? 32Тож якщо вони ще поскаржаться проти тебе, зробимо їм суд і воюватимемо проти тебе морем і сушею.
