1Сто п’ятдесят першого року вийшов Димитрій, син Селевкія, з Риму і прийшов з малою кількістю чоловік до приморського міста, де і зацарював. 2І сталося, що як він заходив у дім царства своїх батьків, то сили схопили Антіоха і Лисія, щоб їх привести до нього. 3І діло стало йому відоме, і він сказав: Не показуйте мені їхнього обличчя. 4І сили вбили їх, а Димитрій сів на троні його царства.
5І прийшли до нього всі беззаконні та безбожні мужі з Ізраїля, і Алкім керував ними, бажаючи бути священиком. 6І вони звинуватили народ перед царем, кажучи: Юда і його брати вигубили всіх твоїх друзів і розсіяли нас з нашої землі. 7Тож тепер пошли чоловіка, якому довіряєш, і він, пішовши, нехай погляне на все вигублення, яке він нам учинив і країні царя, і нехай він покарає їх і всіх, що їм допомагають.
8І цар вибрав Вакхіда з приятелів царя, що панував на другому березі ріки, і був великим у царстві й вірний цареві, 9й послав його та безбожного Алкіма, поставив йому священство і заповів йому вчинити помсту на синах Ізраїля. 10Вони відійшли і прийшли з великою силою в землю Юди. І він відіслав послів до Юди і його братів з мирними словами, з оманою. 11Та вони не послухалися їхніх слів, бо побачили, що ті прийшли з великою силою. 12І зібралися до Алкіма і Вакхіда збір писарів, аби шукати справедливості, 13й інші Асидеї були поміж синами Ізраїля, і шукали в них миру. 14Бо сказали: Чоловік, священик з насіння Аарона, прийшов із силами і не вчинить нам несправедливості. 15І він заговорив з ними мирними словами, і поклявся їм, кажучи: Не шукатимемо вам і вашим друзям зла! 16І вони йому повірили. Та він схопив з них шістдесят мужів і повбивав їх в один день за словом, яке записано: 17Трупи твоїх праведних і їхню кров пролили довкола Єрусалима, і не було в них того, хто ховає. 18І на них, і на весь народ напав страх і тремтіння, бо сказали: Немає в них правди і суду, адже вони порушили угоду і клятву, якою поклялися.
19І відійшов Вакхід від Єрусалима, і отаборився у Витзеті та послав і схопив багатьох з тих мужів, що з ним, що його залишили, і декого з народу, і порізав їх, і кинув у великий колодязь. 20І дав країну Алкімові, і залишив з ним силу йому на допомогу. І Вакхід відійшов до царя.
21Алкім же домагався священства, 22і зібралися до нього всі, що завдавали клопоту своєму народові й заволоділи землею Юди, і заподіяли велике зло в Ізраїлі. 23І Юда побачив усе зло, яке вчинив Алкім, і ті, що з ним із синів Ізраїля, — більше від язичників, 24і він вийшов на всі околиці Юдеї довкола і вчинив помсту на чоловіках, що відступили, і перестали виходити в околицю. 25І коли Алкім побачив, що скріпився Юда і ті, що з ним, і пізнав, що не може встояти перед ними, то він повернувся до царя і злобно їх звинуватив.
26І цар послав Никанора, одного зі своїх славних володарів, і який ненавидів і ворогував з Ізраїлем, і наказав йому вигубити народ. 27І прийшов Никанор до Єрусалима з численною силою, і послав до Юди та його братів з оманою з мирними словами, кажучи: 28Хай не буде війни між мною і вами. Я прийду з нечисленними мужами, щоб я побачив ваші обличчя з миром. 29І він підійшов до Юди, і вони поцілувалися взаємно мирно. І військові були готові схопити Юду. 30Та відомим стало слово Юді, що той з оманою прийшов проти нього, і він його злякався і не забажав більше бачити його обличчя. 31І Никанор пізнав, що об’явлено його раду, і виступив назустріч Юді війною при Хафарсаламі. 32І впало з тих, що з Никанором, якихось п’ятсот мужів, і вони втекли до міста Давида.
33І після цих подій прийшов Никанор до гори Сіон. І вийшли деякі зі священиків, зі святих і зі старійшин народу, щоб його мирно привітати і показати йому всепалення, що приносилося за царя. 34Та він поглузував з них, висміяв їх і опоганив їх, і заговорив гордо. 35І поклявся в гніві, кажучи: Якщо Юда і його табір не буде виданий тепер у мої руки, то буде, коли я повернуся в мирі, я спалю цей дім. І він вийшов з великим гнівом. 36А священики ввійшли і стали перед обличчям жертовника і храму, і заплакали, кажучи: 37Ти вибрав цей дім, щоб прикликати Твоє Ім’я в ньому, щоб був домом молитви і моління для Твого народу. 38Учини помсту на цій людині та на його таборі, і хай упадуть від меча. Згадай їхні прокльони і не дай їм притулку.
39І Никанор вийшов з Єрусалима і отаборився у Ветороні, і його зустріла сила Сирії. 40А Юда отаборився в Адасі з трьома тисячами чоловіків. Юда помолився, кажучи: 41Коли прокльони сказали ті, що від царя, Твій ангел вийшов і побив у них сто вісімдесят п’ять тисяч. 42Так розбий цей табір перед нами сьогодні, і нехай решта пізнає, що він сказав зло проти Твоїх святощів, і суди його за його злобою. 43І табори вступили в битву тринадцятого дня місяця адара, і розбито табір Никанора, і він першим поліг у битві. 44А коли його табір побачив, що Никанор упав, то, кинувши зброю, вони втекли. 45І гналися за ними дорогою одного дня від Адаси аж до приходу до Ґазира, і трубами затрубили за ними на знак. 46І вийшли з усіх сіл Юдеї довкола, і перегородили їм дорогу, і вони поверталися до цих, і полягли всі від меча, і не залишилось з них жодного. 47А ті взяли здобич і грабунок, відрубали голову Никанора та його правицю, яку він гордо простягнув, принесли і простягнули проти Єрусалима. 48І народ дуже зрадів, і проводили той день як день великої радості. 49І постановили проводити кожного року цей день на тринадцятий день адара. 50І земля Юди спочила на мале число днів.
