1У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав свої сили і пішов до Мідії, щоб придбати собі поміч, аби воювати проти Трифона. 2І Арсакис, цар Персії і Мідії, почув, що Димитрій увійшов до його околиць, і послав одного зі своїх володарів, щоби його схопити живим. 3І він пішов, і розбив табір Димитрія, схопив його і привів його до Арсака, і помістив його до в’язниці. 4І земля спочила всі дні Симона, і він шукав добра для свого народу, і їм була до вподоби його влада та його слава всі дні. 5І з усією його славою він узяв Йоппію на пристань і зробив вхід для морських островів. 6І він поширив границі своєму народові, скріпив околиці 7й зібрав велику кількість полонених і заволодів Ґазарою, Ветсуром і твердинею. І він вигубив з неї нечистоти, і не було нікого, хто йому противився б.
8І вони обробляли свою землю з миром, і земля давала свої плоди, і дерева рівнин — свій плід. 9Старійшини сиділи в долинах, усі спільно говорили про добро, і молоді одягнулися славою і одежею війни. 10До міст приносили їжу, і він поставив у них скріплювальний посуд, аж доки не прославилося ім’я його слави аж до краю землі. 11Він зробив мир на землі, і Ізраїль зрадів великою радістю. 12І кожний осів під своїм виноградником і своєю смоківницею, і не було нікого, хто лякав би їх. 13І не було війни в них на землі, і царі побилися в ті дні. 14І він скріпив усіх пригнічених свого народу. Він шукав за законом і вигубив кожного беззаконника та злого. 15Він прославив святе і наповнив посуд святих.
16І почулося в Римі, що помер Йонатан, і аж до Спарти, і вони були сильно засмучені. 17А коли почули, що Симон, його брат, став замість нього первосвящеником, і що він керує країною і містами, що в ній, 18то написали до нього на мідних таблицях, щоб відновити з ним дружбу і союз, який склали з Юдою і Йонатаном, його братами. 19І вони були прочитані перед збором в Єрусалимі.
20Ось це — відпис листів, які послали спартіяти: Володарі спартіятів і місто Симонові, великому священикові, старійшинам, священикам і решті юдейського народу, братам, радіти! 21Старійшини, послані до нашого народу, сповістили нам про вашу славу і шану, і ми зраділи їхнім приходом. 22І ми ще записали те, що ними сказане, до порад народу так: Нуминій, син Антіоха, і Антіпатр, син Ясона, юдейські старійшини, прийшли до нас, відновляючи ту дружбу, що з нами. 23І народові приємно було прийняти мужів славно і поставити відпис їхніх слів у призначених народом книгах, щоб народ спартіятів мав пам’ять. А цей відпис написали Симонові первосвященикові.
24Після цього послав Симон Нуминія до Риму, що мав великий золотий щит вагою в тисячу мін, аби укласти з ними союз. 25А коли народ почув ці слова, вони сказали: Яку милість віддамо Симонові та його синам? 26Адже скріпив нас він, його брати і дім його батька, і відбив від них ворогів Ізраїля. І вони поставили йому свободу, і записали на мідних таблицях, і поставили на стовпах на горі Сіон.
27Ось це відпис напису: Вісімнадцятого елула, сто сімдесят другого року, і це третій рік за Симона, великого первосвященика, в асарамелі, 28на великому зборі священиків, народу, володарів народу і старійшин країни об’явлено нам: 29Оскільки багато разів були війни в країні, а Симон, син Маттатія, син із синів Йоаріва, і його брати піддавали себе небезпеці й стали проти ворогів свого народу, щоб були збережені їхні святощі та закон, і великою славою вони прославили свій народ. 30І Йонатан зібрав свій народ, і став для них первосвящеником, і переставився до свого народу, 31і їхні вороги вчинили раду, щоб увійти до їхньої країни, аби знищити їхню країну і простягнути руки на їхні святощі. 32Тоді встав Симон і воював за свій народ, і видав на потреби багато зі свого, і озброїв мужів сили свого народу, і дав їм заплату, 33і скріпив міста Юдеї та Ветсуру, що на горах Юдеї, де раніше була ворожа зброя, і поставив там охорону юдейських мужів. 34І він скріпив Йоппію, що біля моря, і Ґазару, що в околицях Азоту, в якій раніше жили вороги, і там він поселив юдеїв, і поставив у них те, що було потрібне, аби це виправити. 35І народ побачив вірність і славу Симона, яку він задумав зробити своєму народові, і вони поставили його своїм володарем і первосвящеником, бо він зробив це все та справедливість і віру, яку зберіг до свого народу, і він будь-яким способом намагався звеличити свій народ. 36І в його днях щастило його рукам, щоб вигубити народи з їхньої країни, і тих, що в місті Давида, що в Єрусалимі, які собі зробили твердиню, з якої виходили і опоганювали довкола святих і чинили велике зло для чистоти. 37І він поселив у ній мужів юдеїв, і зміцнив її на укріплення країни та міста, і підняв вгору стіни Єрусалима. 38І цар Димитрій після цього надав йому первосвященство, 39і зробив його своїм другом, і прославив його великою славою. 40Бо він почув, що римляни називають юдеїв друзями, союзниками і братами, і що славно зустріли послів Симона, 41і що зволили юдеї та священики, щоб Симон був їм за володаря і первосвященика навіки, аж доки не встане вірний пророк. 42І він буде над ними полководцем, і щоб він забажав через це поставленим бути над святими, над їхніми ділами, над країною, над зброєю і над твердинями, 43і щоб він дбав про святих, і щоб усі його слухалися, і щоб писали від його імені всі листи в країні, і щоб він одягався в багряницю і позолочений одяг. 44І нікому з народу і священиків не буде дозволено відректися чогось із цих і заперечити тому, що ним сказане, і скликати збір у країні без нього, і одягатися в багряницю, і носити золоту защіпку. 45А хто тільки вчинить проти цього чи відкине щось із цих, буде винний.
46І весь народ зволив покласти, щоб Симон чинив згідно із цими словами. 47І Симон прийняв і зволив бути первосвящеником, і бути вождем, і головою юдейського народу та священиків, і головувати над усіма. 48А це письмо сказали поставити на мідних таблицях і поставити їх у притворі святих на видному місці, 49а відписи з них поставити в скарбниці, щоб мав Симон і його сини.
