1І постав диявол в Ізраїлі, підбурив Давида, щоб почислити Ізраїль. 2І промовив цар Давид Йоаву і начальникам війська: Ідіть, перерахуйте Ізраїля від Вирсавії й аж до Дана і принесіть до мене, і знатиму їхню чисельність! 3І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до Свого народу так, як ці — стократ, і очі мого володаря-царя дивляться. Усі раби моєму володареві. Чому цього шукає мій володар? Щоб це не було на гріх Ізраїлеві. 4Та слово царя взяло верх над словом Йоава. І вийшов Йоав, пройшов по всіх околицях Ізраїля і прийшов у Єрусалим. 5І Йоав дав Давидові загальну кількість перепису народу, і всього Ізраїля було мільйон і сто тисяч мужів, які витягають меч, а Юда — чотириста і вісімдесят тисяч мужів, які витягають меч. 6Левія і Веніаміна не порахував серед них, бо слово царя перемогло Йоава.
7І поганим виявилося перед Богом це діло, і Він уразив Ізраїль. 8І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, бо вчинив це діло. Тепер забери зло Твого раба, бо я дуже нерозумний! 9І сказав Господь до Ґада, провидця, який був у Давида, наказуючи: 10Іди і заговори до Давида, промовляючи: Так говорить Господь: Три речі Я можу навести на тебе, вибери собі одну з них, і зроблю тобі.
11І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибери собі: 12або три роки голоду, або три місяці втікати з-перед твоїх ворогів і бути вигубленим мечем твоїх ворогів, або три дні Господнього меча і смерть в землі, й ангела Господнього, який вигублює серед усього спадку Ізраїля! Тепер же гляди, яке слово відповім Тому, Хто мене послав! 13І сказав Давид Ґадові: Надто складні для мене всі три. Тож упаду в руки Господа, бо Його милосердя дуже велике, тільки б я не попав у руки людей!
14І Господь навів смерть на Ізраїль, і полягли з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік, — 15Бог послав ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. І коли той вигублював, Господь побачив, і Він покаявся за зло, і сказав ангелові, який вигублював: Досить тобі, опусти твою руку! А Господній ангел стояв на току Орни, євусейця. 16І Давид підняв свої очі, і побачив Господнього ангела, який постав між землею і між небом, та його оголений меч, простягнений проти Єрусалима, був у його руці. І Давид і старійшини, одягнені в мішковину, упали долілиць.
17І промовив Давид до Бога: Хіба не я наказав почислити народ? І я є тим, хто згрішив; я дійсно вчинив зло! А ці вівці, що вони зробили? Господи Боже, нехай Твоя рука буде на мені, на домі мого батька, а не на Твоєму народі на загибель, Господи! 18І ангел Господній сказав Ґадові переказати Давидові, щоб пішов поставити Господу жертовник на току Орни, євусейця. 19І за словом Ґада, яке він сказав в Ім’я Господнє, Давид пішов. 20А Орна повернувся і побачив царя (його чотири сини переховувалися з ним, і Орна потайки молотив пшеницю). 21І Давид підійшов до Орни, а Орна вийшов з току і поклонився Давидові обличчям до землі.
22І Давид звернувся до Орни: Дай мені місце твого току, і я збудую на ньому жертовник для Господа. Віддай мені його за відповідну ціну, і спиниться пошесть серед народу!
23А Орна сказав Давидові: Візьми собі, і нехай мій володар-цар зробить те, що добре перед ним. Поглянь, я дав телят на всепалення, а плуг і вози — на дрова, і зерно — на жертву! Усе я віддав! 24Та цар Давид сказав Орні: Ні, я таки куплю їх за відповідну ціну! Адже не візьму для Господа те, що твоє, щоб принести даром Господу всепалення. 25І дав Давид Орні за його місце шістсот золотих сиклів на вагу.
26І Давид збудував там жертовник для Господа й приніс всепалення і жертви за спасіння. І закликав до Господа, і Він вислухав його вогнем з неба на жертовнику всепалення, і поглинув всепалення. 27І Господь промовив до ангела, і той повернув меч у піхви.
28У той час, коли Давид побачив, що Господь його вислухав на току Орни, євусейця, він приніс там жертву. 29На той час Господній намет, який зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалень були у Вамі, у Ґаваоні. 30Та Давид не міг піти перед нього шукати Бога, бо поспішив з-перед меча Господнього ангела.
